Неприємності - неминуча складова життя цілеспрямованої людини. Їх неможливо уникнути, і кожен реагує на них по-різному: хтось вважає за краще обходити стороною, хтось ховається в кущі, а хтось йде в атаку.

Я належу до останньої категорії людей. Це не добре і не погано, просто така тактика властива моїй особистості. Я не вмію і не хочу діяти інакше.

Зараз читаю книгу "Перший олігарх: Михайло Іванович Терещенко", - вона мені дуже близька за духом. У цій бібліографічній праці описана історія людини, яка у своєму житті втратила все і, перебуваючи в еміграції, змогла стати найвпливовішим фінансистом світу. У цій книзі показані головні цінності сильної духом людини, яка не зламалася під натиском неприємностей і зуміла зберегти почуття справедливості та людські якості. Описана у книзі сім'я, керувалася девізом «Прагнення до суспільної користі», подарувавши своїй країні університети та театри, картинні галереї та храми, лікарні та притулки для сиріт.

На мій погляд, неприємності – не такі страшні, їх можна подолати. Найстрашніше, коли ти береш чуже. І нехай тобі все легко дається, ти не відчуваєш труднощів, у тебе все гладко та просто. Здавалося б, що ще треба для спокійного щасливого життя? Але чи робить таке життя тебе людиною, що після себе залишиш світові?